<< Главная страница

За сестрою



Категории Андрiй Чайковський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I Село Спасiвка знаходилося на правому березi рiки Самари, недалеко вiд Днiпра. Воно нiчим не вiдрiзнялося вiд iнших, не пишалося хоромами, бо були то страшнi часи татарських набiгiв на Украïну, i нiхто не був упевнений у завтрашньому днi. У Спасiвцi жив славний козацький рiд Судакiв. На той час у родинi були сiмдесятирiчний дiд Андрiй, син Степан iз дружиною Палажкою, дiти — п'ятнадцятирiчний Павло та тринадцятирiчна Ганна. Старший брат Петро вже пiшов на Запорiжжя. Дiд привчав Павлуся до лицарського ремесла — ïздити на конi, кидати спис та аркан, стрiляти з лука, орудувати шаблею, розповiдав про звичаï козакiв та ïхнi пригоди. Павлусь багато дечого навчив i сестру Ганну, а та захищала брата перед батьками. Якось у недiлю увечерi дiд Андрiй вiдчув дивний неспокiй. А серед ночi церковний дзвiн забив на сполох. У село ввiрвалися татари, запалили хати, стали ловити дiвчат i хлопцiв. Селяни захищалися, як могли, але полягли пiд ножами татар, серед них дiд i мати Павлуся. Ганну та батька нападники захопили в полон. Павлуся вдарили по головi, коли вiн кинувся захищати сестру. Отямившись, хлопець одв'язав татарського коня, вискочив за огорожу й помчав у степ. Навздогiн йому полетiли стрiли й одна поранила. II Безкраïй степ. Свиридова могила — умовне мiсце збору козакiв, сторожовий пост. Вартовий Семен Непорадний — перший силач на Сiчi — здивувався, побачивши вранцi заграву на заходi. Потiм зрозумiв, що то далека пожежа, i побачив, як мчить до нього хлоп'я на татарському конi. На березi знесилений вершник упав. Це був Павлусь. Семен вийняв стрiлу, промив рану й закутав хлопця. Припинаючи коня, помiтив, що сiдло занадто важке, й знайшов червiнцi. Ось приïхали козаки. Непорадний розповiв ïм про дитину й спалену Спасiвку. Один iз козакiв, Петро Судак, пiзнав свого брата. Дiд Панас перев'язав Павлусевi рану й дав зiлля. III Непорадний помiтив, як до ïхнього обозу пiдкрадається татарин, i вирiшив, що пiймає того арканом. Так i зробив, хоч довелося поборотися з ворогом. Татарин розповiв, що в ïхньому загонi чотириста чоловiк пiд керiвництвом Мустафи-ага, сина Девлет-Гiрея. Кiш обтяжений награбованим добром та ясиром (полоненими дiвчатами ïï хлопцями). До козакiв Трiски приєднався загiн Андрiя Недолi. Виникла сварка через те, що козаки не вартували свiй кiш i Недоля пiдiйшов до них непомiтно. Полонений татарин запропонував Павлусевi помiнятися з ним сiдлами, але Семен викрив його намiр заволодiти схованими червiнцями. Козацькi ватажки постановили звiльнити полонених. Однi козаки виманять татар з коша, нiби втiкаючи, iншi нападуть i вiдберуть ясир. У Павлуся забилося серце вiд самоï думки, що вiн побачить знаменитий козацький бiй iз поганцями. Петро iз сумом попрощався з братом, бо був вiдважний i не жалiв себе. Татари погналися за загоном Трiски. А Недолi все щось не видно. Ватажок розвернувся й прийняв бiй. Тут пiдоспiв i другий загiн. Татари були розбитi наголову, а ïхнiй проводир потрапив у полон. Павлусь побачив, що козаки сильнiшi, й почав сподiватися на порятунок тата й сестри. V Татарськi бранцi зрозумiли, що козаки хочуть ïх визволити, I вирiшили допомогти ïм. Степановi Судаку вдалося розв'язати руки собi, потiм iншим. Кинулися в комишi. Татарам нiколи було ïх ловити, вони втiкали з тим, що залишилося. Козаки знайшли втiкачiв, нагодували, посадили на вози й вiдправили додому. Павлусь запропонував батьковi й братовi вирушити в Крим на пошуки Ганни, але тi сказали, що це неможливо. Тодi Павлусь уночi взяв припасiв, коня й поïхав шукати сестру сам. VI Хлопчик довго ïхав степом, знаходячи безпечнi мiсця для вiдпочинку. Одного разу вiн прокинувся вiд штурхана. Це був харциз, степовий розбишака. Павлусь вихопив пiстоль, а розбiйник швидким рухом вибив його, потiм зв'язав полоняника, повiз i продав татарам, ïхав задоволений, та зустрiв ватагу Недолi. Семен Непорадний упiзнав коня й сiдло Павлуся. Розбiйника допитали. Це був знаменитий запроданець, потурнак Карий, який продавав людей у рабство. Татарин, що пристав до козакiв, упiзнав у харцизовi того, хто зарiзав i пограбував його батька, й розправився з ним. VII Павлусь, поплакавши, заспокоïвся. Вiн вирiшив, що вивчатиме мову татар, ïхнi звичаï, i це допоможе йому потрапити в Крим, знайти сестру. Єдине, на що не погоджувався — змiнити вiру, зректися хреста. Татарськi купцi зупинилися в селi Коджамбаку в дуже багатого Сулеймана-ефендi. Павлуся подарували Мустафi, синовi Сулеймана, й вiдвели до прислуги. Там хлопець познайомився з невiльником Остапом Швидким, став розпитувати про можливiсть утечi. У розмовi з Мустафою Павлусь вiв себе гордо й незалежно, i тому пан звелiв його випороти й вiдправити до конюхiв. Павлусь любив коней. Вiн охоче виконував усi роботи й готувався до втечi. Вибрав найкращого коня й опинився в степу. Коли хтось питав, куди ïде, вiдповiдав, що має термiнову справу. Та один татарин не повiрив, зв'язав i повiз у Коджамбак. Павлусь придумав iсторiю, що ïде по знахаря для хворого панського сина, i татарина теж покарають, якщо вiн цьому перешкодить. Татарин злякався i втiк, а Павлусь повернувся до табуна. За те, що повернувся сам, кару втiкачевi пом'якшили — двадцять ударiв дротяною нагайкою i продати. Коли почали виголошувати присуд, до двору пiд'ïхав мулла. Вiн звернувся до гяурiв (невiрних, украïнських полонених) i сказав, що той, хто повiдомить про долю сина Девлет-Гiрея Мустафу-ага, який цього лiта воював в Украïнi, отримає нагороду й матиме милiсть його пана. Павлусь виступив i сказав по-татарськи, що вiн знає. Мулла хотiв його розпитати, але юнак наполягав, що буде говорити лише з паном, i його повезли до Девлет-Гiрея. Девлет-Гiрей мешкав у столицi кримського хана Бахчисараï. Коли приïхали, Павлусь смiливо заговорив до пана й сказав, що бачив Мустафу-ага в битвi, а що з ним далi сталося, знає його сестра Ганна Судакiвна, яка десь тут у Криму, в полонi. Девлет-Гiрей наказав розшукати Ганну, а Павлусевi дати все, що потрiбно. Опинившись у свiтлицi сам, хлопець почав щиро молитися й дякувати Боговi. Через три тижнi Ганну знайшли й повезли до Девлет-Гiрея. Павлусь попросився зустрiти сестру. Коли Ганнуся побачила брата, то зомлiла. Ïï вiдлили водою. Дiвчина пересiла на коня, i вони поïхали, дорогою про все поговоривши та домовившись. Єдине, чого вони боялися, так це того, щоб лубенський полковник до того часу не стратив Мустафу. IX Настала зима. Павлусевi було дивно без снiгу, сумно без веселих рiздвяних свят, колядування, катання на санчатах. Нарештi прибув гонець зi звiсткою, що Мустафа живий i ïде додому. Павлусь зрадiв i побiг до жiночого вiддiлу, де була Ганнуся, повiдомити новину. Потiм хотiв поïхати зустрiчати Мустафу, але повернувся: його взяла злiсть за тi кривди, що заподiяли ïм татари. Вранцi ïх iз сестрою покликали до пана. Девлет-Гiрей сказав просити всього, чого захочуть. Дiти попросили волi. Павлусь раптом згадав про Остапа Швидкого, свого земляка, який його рятував у неволi, i випросив волю й для нього. Коментар Захоплива героïко-романтична повiсть А. Чайковського За сестрою розповiдає про страшнi напади татар на украïнськi землi, про те, як брат вирушив на пошуки сестри, що потрапила в полон. Павлусевi довелося виявити велику смiливiсть, витримку, кмiтливiсть, щоб потрапити в Крим i знайти спосiб урятувати сестру. У якi б скрут нi обставини не потрапляв хлопець, вiн нiколи не втрачав почуття людськоï гiдностi, не зраджував християнськоï вiри. Це допомогло йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вiк.

Метки За сестрою, Андрiй Чайковський, ПРО ДАЛЕКI МИНУЛI ЧАСИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
За сестрою


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация